«Той цвіт прекрасний України довічним сном калинно спить».

      Бій під Крутами – бій 29 січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва.

       Бій тривав 5 годин між 5-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ма київськими студентами, що захищали підступи до Києва.

      Ціною свого життя юні герої зупинили наступ ворога на два дні. Цей бій став символом боротьби за свободу і незалежність українського народу.
       В бібліотеці проведено  годину- реквієм  "Той цвіт прекрасний України довічним сном  калинно спить  ", та діти подивилися відеоролик "Пам"яті героїв Крут ",

Зі спогадів очевидців дізнаємося, що Григорій Пипський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати “Ще не вмерла Україна”, решта студентів підтримали спів.                                                                                                                                      В  В радянські часи полеглих у Крутах кваліфікували як зрадників. На місці загебелі героїв розбили парк. Пізніше, після другої світової війни тут поховали радянських воїнів, полеглих при визволенні Києва.    

    Вперше про увічнення пам’яті студентів згадали в 1990-х роках, коли Народний Рух України встановив тут дерев’яний хрест.

      2006 року Меморіал пам’яті героїв Крут на залізничній станції Крути нарешті відкрили. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам’ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону.
    Слова Василя Стуса, сказані про шістдесятників, справедливо можна віднести і до героїв-студентів, які віддали своє життя Україні: “Тільки такими синами славен народ – і нині й у віки вічні”.